Re: цензії

- Я намагаюся видавати те, що сам хочу бачити на своїй книжковій полиці. У цьому переліку одним з найбільших відкриттів 2011 року стала сучасна шведська поезія, яку ми видали в перекладах Лева Грицюка як антологію «18 поетів із Гетеборга». З виданого в Україні маю можливість читати лише те, до чого має смак наша донечка, і дитячі видання мене тішать. Для прикладу, ми придбали в часі Форуму цілу купу книг і різних смішних скриньок-абеток від видавничого дому «Розумна дитина». Чудова поліграфія, і непогане оформлення. Головне, що малеча в захваті. Як це не прикро, але найкращі книги, головно для свого читання та розглядання, купуються не в книгарнях. Для себе нової книги

не можу знайти, яка мене б захопила. Сподіваюсь наступного року видати хоча б дві «бомби», які задовільнять мій голод.

- Як обираєте книжки для читання?

- Як читач деструктивний, читаю фраґментами, обираючи кілька книг одразу, читаю невпорядковано, не слідкуючи за сюжетами, бо не в тім цікавість. Відтак змішую тексти, присмачуючи матюками за кермом і ґречністю недоброзичливців. Ця прикра ілюзія, що «я читаю», давно мусить бути розвіяна, читання неперервне, лишень бери та лови,

співпереживай чи байдужій, втікай, але не втечеш. Внутрішньої тиші досягнути можна, але якось не бажано. Книги цікаві корінцями, полями, порожніми сторінками. Пам´ятаю страх перед ориґіналом «Русалки Дністрової»: текст давно відійшов у тінь паперу, клею, нитки...

- Які книжки можете порадити іншим?
- Я порадив би книги, які супроводжують живих авторів, до тих і інших можна доторкнутися. Найбільша цінність книги - середовище, в якому вона оживає. Книга в потребі - це найголовніше. От, кому смакує, візьміть свіжу збірку Василя Карп´юка, Ірини Шувалової, чи Олеся Ульяненка без цензури. Я б рекомендував здійснити гарне повноформатне
видання Павла Гірника, - і тоді я б міг його порадити. Додам, що пора пошукати нові імена, борони нас Боже від політично заглибленої прози всіляких голів спілок і знекровлених книг більшості наших живих класиків.